Хелікобактер Пілорі

Хелікобактерна інфекція

Helicobacter pylori є грамнегативною рухливою спіралеподібною бактерією, яка паразитує в складках слизової оболонки шлунку. Інфікування Helicobacter pylori є головною причиною хронічного гастриту і виразкової хвороби;епідеміологічні дослідження, проведені останніми роками, також підтвердили зв'язок з цією інфекцєю,яка має персистуючий характер, з підвищеним ризиком виникнення раку шлунку.

Крім того, ця бактерія є причиною більшості випадків лімфоми(форми онкогематологічних захворювань, що характеризуються проліферацією клітин лімфоїдної тканини, пов'язаної із слизовою оболонкою травного тракту). Встановлено, що інфекція досить широко поширена і серед дуже молодих вікових груп(дітей і підлітків). Основним резервуаром інфекції є Н. pylori- позитивні особи, і внутрішньосімейні контакти між членами сім'ї є найбільш важливим шляхом передачі, в основному, в ранньому дитинстві.

У країнах, що розвиваються, можуть траплятися і інші шляхи передачі, наприклад, через воду. Інфекція розвивається, у багатьох випадках, протікаючи безсимптомно. У разі появи супутніх клінічних симптомів у пацієнтів зазвичай спостерігаються диспептичні розлади з: дискомфортом, болем в животі, нудотою, печією, відрижкою, почуттям повноти після їди.

Виявлення H. pylori IgG антитіл є стандартним інструментом для дослідження епідеміології інфекції. Тест використовується для скринінгу безсимптомних випадків хвороби у осіб з сімей хворих із захворюваннями, пов'язаними з інфекцією H. pylori. Штами H.pylori надзвичайно гетерогенні і розділяються на дві великі групи - штами, експресуючі обидва антигени VacA і CagA(тип I) і штами, які не експресують ці антигени(тип II). Штами першої групи домінують у пацієнтів з виразковою хворобою і раком шлунку. Білок CagA проникає в клітини епітелію слизової оболонки і до порушення мітозу і індукує хромосомну нестабільність. При інфікуванні людини штамами H.pylori, експресуючих білок CagA, в організмі людини продукуються антитіла, специфічні до цього антигену. Антитіла до білка CagA трапляються в 80-100% пацієнтів з виразковою хворобою дванадцятипалої кишки і у 94% хворих раком шлунку. Тому виявлення антитіл, специфічних до білка CagA, є інформативним маркером в діагностиці виразкової хвороби дванадцятипалої кишки і раку шлунку.

Штами H.pylori II типу, які не експресують антигени CagA і VacA, не асоціюються з важкими ураженням шлунку і дванадцятипалої кишки, зокрема, виразковою хворобою і раком. Інфікування пацієнта H.pylori може бути виявлене як інвазивними, так і неінвазивними діагностичними методами. Інвазивні методи включають дослідження біоптатів слизової оболонки шлунково-кишкового тракту гістологічними, культуральними методами або швидким уреазним тестом, проте, неоднорідне поширення H.pylori в тканинах часто призводить до псевдонегативних результатів. До неінвазійних методів діагностики відносяться імунологічні методи дослідження сироватки пацієнта на наявність специфічних до H.pylori антитіл і дихальний уреазний тест із застосуванням радіоктивно міченої сечовини. Імуноферментний аналіз на виявлення специфічних антитіл IgG/IgA/IgM є мінімально інвазійним, швидким, високочутливим і інформативним методом діагностики H.pylori- інфекції.